Цей вірш присвячений моїй однокласниці Тані Бондаренко, яка пішла з життя 1 вересня 2017 року, залишивши по собі чоловіка та маленьку донечку Богданку. Сьогодні їй могло б виповнитись 29 років.
Присвячується Тані Бондаренко
(З нагоди дня народження)
Цю дату – 21 листопа̀да
В календарі виводить знову рік:
Пожовклий лист на землю стиха пада,
Хвилини свій ведуть по колу лік.
Ця дата непроста, твоє це свято,
Один-єдиний день календаря,
В якому теплих усмішок багато,
Він серед буднів світить, мов зоря.
І ти могла б сьогодні святкувати
У колі друзів, родичів, сім`ї,
Богданку-доню ніжно пригортати
І чути знову сміх дзвінкий її.
Могла б слова кохання ти приймати…
Та думка крає серце від жалю:
Не обійме тебе ніколи мати,
Не скажеш чоловікові: «Люблю».
І донечка – маленьке янголятко,
У її рисах завжди будеш ти,
Про маму теплу, хоч коротку згадку
Буде життя у серці берегти.
Пішла ти рано в путь свою останню,
Твоя оселя – небо голубе.
Ми віримо: ти бачиш звідти, Таню,
З земними уродѝнами тебе!
Будь ангелом для до̀ньки й чоловіка,
Сльозою зблисни в маминих очах.
Ти у серцях і пам`яті навіки
І просимо: «Приходь до нас у снах!».
